Більшість українських біженців, із якими говорять соціологи, кажуть, що вони мріють якнайшвидше повернутися додому. Але в багатьох містах, де пройшла війна, зараз справжня гуманітарна катастрофа, каже колишній заступник голови Донецької облдержадміністрації Євген Вілінський у розмові з «Радіо Україна».
«Потрібно усвідомити, що багатьом нема куди повертатися, бо знищені їхні будинки, вся інфраструктура і зберігається небезпека повернення бойових дій», – каже колишній чиновник на Донеччині, який із досвіду власної роботи знає, на що ідуть першочергові зусилля влади у таких регіонах.
Тому він радить жити повноцінним життям там, де біженці опинилися через війну. Віленський пригадує, як було непросто його колегам, які ще «роками возили ключі від своїх донецьких квартир, сподіваючись, що вони зможуть скоро туди повернутися». Але замість кількох тижнів чи місяців ця ситуація розтягнулася на роки.
Тому, за словами Вілінського, біженцям треба облаштовуватися там, де вони опинилися, шукати роботу, включатися до життя місцевої громади. «Це потрібно, щоб тримати себе в тонусі, почуватися комфортно та гідно. Бо перший час допомога важлива, але тривале отримування гуманітарної та фінансової допомоги – це не зовсім про гідність», – переконаний Вілінський.
На його думку, чимшвидша інтеграція українських біженців допоможе і місцевим європейським громадам збільшити опірність до російської пропаганди. Бо ще під час війни на Донбасі російська дезінформація намагалася підрвати єдність суспіства і солідарність із біженцями, намагаючись дискредитувати їх і створити атмосферу тривожності та втоми.
«Війна зараз глобальна, і якщо тут не чути пострілів, то це не означає, що Росія не веде війну на цій території. Треба розуміти, що Росія у її схибленій уяві воює з цілим Заходом, а Україна є лише полем бою для неї. А наявність великої кількості біженців із України – це ще одна можливість підірвати єдність усередині західних суспільств. Це робиться і через вкидання неперевірених чуток, і створення атмосфери нервозності, щоб люди сказали, що ми вже втомилися і давайте щоб все було як раніше. Але треба розуміти, що «як раніше» вже ніколи не буде», – переконаний Євген Вілінський.
.jpg)
.jpg)
.jpg)
