«Я б дуже хотіла, щоб до Праги повернулося ім’я Барвінського»

Коли ми зателефонували до співачки Наталії Дитюк до Мюнхена, де вона, як і більшість слухачів «Радіо Україна», зараз перебуває у статусі біженки від війни Росії проти України, розмова переривалася кілька разів – як виявилося потім, саме того дня у Мюнхені «щось відбувалося» з телефонним зв’язком.

Людмила Ваннек розпитувала українку про те, які умови для біженців пропонує Баварія, адже у різних федеральних землях Німеччини різні підходи до вирішення питань, і наскільки ті умови відрізняються від тих, які мають українці у Чехії.

Поки відновлювали розірваний телефонний звʼязок – слухали «Аве Марію» Баха і Гуно у виконанні цієї сопрано.

Відтак ми почали говорити про професійну діяльність. Адже співачці, яка є солісткою Лвівської філармонії, потрібна сцена. Чи є в Наталії можливість виступати з концертами, перебуваючи за кордоном?

– Щоб так сказати прямо, що є можливість виступати з концертами, – ні, у мене такої можливості немає. Тому що тут, наскільки я розумію, в Європі взагалі все планується заздалегідь. Але, знаєте, повсюди є, звичайно, завжди людський фактор. Тебе не знають – треба показувати, на що ти спроможний, як ти це робиш тощо. Зараз я зробила декілька запитів – послала свої записи, послала програми, які я можу співати, біографію, все, що потрібно – можливо, люди зацікавляться.

photo_6037593630484577361_x

Але я розумію, що потрібно, як і всім митцям, виходити на певних людей, які займаються своєю справою, і просто говорити, хто ти, що ти, показати, як ти можеш, і тоді, можливо, щось буде рухатися вперед. Але щоб так було – прийшов, показав, як ти гарно співаєш, – тобі скажуть: «у нас, на жаль, усі місця зайняті».

Звичайно, це нормально, тому що кожна країна живе за своїми правилами – вони мають своїх співаків, митців, тому треба самому шукати шлях на публіку. Але я думаю, що все вдасться – тут є люди, які зацікавлені, які хочуть чути українську музику і українських виконавців.

Виявляється, із Чехію Наталію повʼязує один особливий виступ…

– Це був 2017 рік, із симфонічним оркестром Львівської національної філармонії ми приїхали на представлення нашого посла у Чеській Республіці Євгена Перебийноса (із 23 січня 2017-го до 9 липня 2022 року — тривала каденція надзвичайного і повноважного посла України в Чехії Євгена Перебийноса – ред.), і ми разом із двома іншими співаками-українцями, які давно працюють у Чехії, брали участь у концерті перед послами, консулами з інших країн.

Пан Перебийніс представляв себе, представляв свою країну, ця людина дуже хотіла показати Україну як світську державу, крім того, що вона має народне надбання пісні і всього іншого, але вона може співати і грати також інший репертуар. Той виступ був для мене дуже пам’ятний, звичайно.

photo_6037593630484577360_y

(У центрі – Євген Перебийніс і його дружина Ольга поряд із Наталією Дитюк)

Наталія мріє, щоб у Празі пролунала музика Василя Барвінського.

– Дуже б хотіла, щоб це сталося. Це львівський композитор західноукраїнський, людина, яка там навчалася свого часу – то був початок 20-го століття: він закінчив консерваторію в Празі, – потім йому довелося поїхати в Галичину, очолити там замість Людкевича Львівську консерваторію і бути ректором, і вже свою творчість формувати там.

Але навчався він у Празі, дуже багато виступав, займався з хором, і там про нього дуже-дуже довго пам’ятали – так розповідали завжди музикознавці.

Прага дала йому школу; по-друге, вона дала йому набагато ширший світогляд; по-третє – вона дала йому комунікацію; а по-четверте – вона дала йому ту мелодику, розширення світогляду в мелодиці і переймання до себе, в свою творчість іще більше мелодики, і все це формувало його творчість у юні роки і формувало його особистість як людини і як музиканта.

Тому я б дуже хотіла, щоб до Праги повернулося ім’я Василя Барвінського, хотіла б показати його творчість – як вокальну, так і інструментальну, й симфонічну. 

Більше з цієї розмови – нижче у подкасті.


Вас може також зацікавити

Copyright © 2022 MEDIA MARKETING SERVICES a.s., All Rights Reserved.