«Я – командир взводу. Взвод – це найменше бойове з'єднання. Ми з початку війни, з першого дня на передку, постійно перед обличчям ворога і працюємо з такою зброєю, як керована ракета «Стугна», протитанкова керована ракета. А якщо ми бачимо ворога, значить, і він може бачити нас. Звісно, ми намагаємося маскуватися, і поки що вдало, позаяк ми живі», – говорить у розмові з програмою «Година зі Сонею Кошкіною» командир взводу першої бригади спеціального призначення імені Івана Богуна, старший лейтенант Тетяна Чорновол. В минулому – народний депутат, яка лобіювала виробництво української зброї, ще раніше – журналіст-розслідувач.
«Я завжди була впевнена, з дитинства, з підліткового віку, що на Україну чекає агресія російської імперії, нав'язана Росією війна, і реально до цього готувалася. Мені в дитинстві навіть снилися сни: літаки, вертольоти бомблять село, де живе моя бабуся, і я намагаюся сховатися від бомб. Бігаю між хатою, льохом, сараєм, щоб вони не побачили мене зверху, не дай Боже. Це був настільки страшний сон.., і тут раптом після 40 років я потрапила в таку реальність. Але завжди себе ловила на тому, що уві сні це було дуже страшно, а в реальності я не боюсь», – розповідає Тетяна, в якої на особистому рахунку вже півтора десятка підбитої ворожої техніки, в тому числі – танків.
«Я знала: коли почнеться агресія Путіна, вона буде саме на Київ. Тому що для Путіна це було логічно. Він завжди любив бліцкриги, і бліцкриг на Київ насправді був легкою задачею. Не побоююся сказати, що це була легка задача. Від білоруського кордону до Києва – рукою сягнути. Чорнобильська зона пуста», – зазначає Тетяна, але одразу уточнює: «Я не відчуваю потенціалу ворога щодо повторення наступу на Київ, причому що наразі ми вже готові, підготовлені, і там зосереджені серйозні сили для захисту».
«На війні мажорного мало: загиблих багато, міни, артилерія, дуже часто смерть в очі не бачиш, вона просто до тебе прилітає. Багато знайомих, тих, кого бачила, з ким разом воювала, загинули. Наша перемога береться дуже великою ціною, не все так просто. Але ми на своїй землі, наша сила духу набагато вища, і, я вважаю, переломний момент у війні настав уже дуже давно, ми крокуємо до перемоги», – ділиться.
«Війна – це все-таки дискримінація не за статтю, а по силі. Жінка фізично набагато слабша, ніж чоловік. Це причина, чому на нульовій лінії, особливо в командирах, жінок мало. Так само мало й слабких чоловіків», – також говорить Чорновол.
Повну розмову слухайте в подкасті нижче.
.jpg)
.jpg)
.jpg)
