На початку тижня українська культурна спільнота святкувала перемогу — після того, як у конкурсі на посаду директора Довженко-Центру перемогла Олена Гончарук.
Цей конкурс для неї вже другий. Перший відбувся в 2021 році і тоді повноцінний контракт із нею так і не був підписаний. Згодом керюуча установа – Держкіно – вирішила реорганізувати ДЦ але в такий спосіб, який колектив сприйняв як спробу фактичної ліквідації. Гончарук із посади «т.в.о» змістили, але нових керівників колектив не приймав. За мотивами цих подій усе ще тривають суди – на мітинги перед ними збирається широка громадськість, не тільки працівники профільної галузі. Питання Довженко-Центру вже давно стало для киян принциповим.
.jpg)
На фото – Олена Гончарук
«Ви дуже точно зазначили, що ця підтримка справді ширша за коло кінематографістів. І діяльність Довженко-Центру теж виходить за межі кіно: це культурна спадщина, культурна дипломатія. Останній рік підтвердив спроможність фахівців центру працювати з міжнародними аудиторіями, що зміцнює закордонну підтримку України під час війни. Світ потребує від України сигналу, що ми є цивілізованою і демократичною країною. Власне через культуру ми і можемо це доносити. А коли наші західні партнери спостерігають, що руйнуються інституції або демократичні процедури, такі, як конкурс, тоді вони ставлять запитання, чи заслуговуємо ми підтримки», – говорить у розмові з програмою «Година зі Сонею Кошкіною» Олена Гончарук.
Наразі вона – директорка музею кіно Довженко-Центру і чекає підписання контракту після повторної перемоги (це має зробити Держкіно, яке й усунуло її з посади минулого разу. Термін підписання – два місяці).
«Мій вибір знову йти на конкурс на ту саму посаду справді виглядає дещо дивно. Два роки тому, коли я йшла на перший конкурс, мені здавалося, що це буде честю для мене, якщо мені вдасться очолити інституцію, яку я люблю, цінності якої я поділяю. Такою її зробив попередній директор Іван Козленко, який очолював ДЦ майже 10 років, я ж хотіла розвивати її далі.
Конкурс був чесними і прозорим, але контракт зі мною Мінкульт не підписав із невідомих мені причин. Уже в 2022 році я вирішила подати позов до суду, адже контракт є важливим документом: він не лише визначає права і обов'язки керівника, але також фіксує стратегію розвитку інституції. Виходить, що практично два роки стратегія існувала, але органом управління вона не була акцептована», — додає Олена.
«Внутрішні розхитування, особливо під час зовнішньої агресії, можуть призвести до того, що інституції впадуть — як це сталося зі самим Держкіно, і з Українським культурним фондом, — а потім реанімувати їх буде надзвичайно довго і дорого. Тому ми всі зацікавлені в тому, щоб такі інституції, як Довженко-Центр, Український інститут, «Мистецький Арсенал» функціонували і виконували свої завдання, які зараз потрібні країні для того, щоб перемогти», — акцентує Олена Гончарук.
Детальніше про плани роботи Довженко-Центру, збереження та популяризацію кіноспадщини – в подкасті.
.jpg)
.jpg)
.jpg)
